Тренінг був проведений для усіх бажаючих, зокрема для представників громадських організацій та передбачав теоретичне висвітлення та закріплення шляхом вирішення практичних завдань таких питань, як: 

- Процес законотворення (стадії законотворчого процесу та порядок проходження законопроекту у Верховній Раді); 

- Нормативна база, яка регулює діяльність ГО та забезпечує їхню участь у прийнятті рішень; 

- Участь громадськості у виконанні контрольної функції Верховної Ради; 

- Структура Верховної Ради; 

- Джерела отримання інформації про Верховну Раду і законотворчій процес. 

На першому етапі роботи було поставлено завдання з’ясувати фактори, які заважають громадськості бути успішними в процесі доступу до прийняття рішень на регіональному та центральному рівнях. Учасникам потрібно було співвіднести існуючі проблеми взаємодії громадськості з владою з сімома групами факторів (так званий «міні-зіп»): 

- Можливості; 

- Інформація; 

- Норма; 

- Інтерес; 

- Здатність; 

- Ідеологія; 

- Процес. 

У ході роботи було виявлено, що кожна громада має можливості доступу до законотворення, але дуже часто зіштовхується з проблемою неналагодженості самого процесу реалізації ідеї. 

Для того, щоб отримати практичні навички реалізації законодавчої ініціативи, тренінг був побудований у форматі «робота над помилками». Всі учасники були поділені на декілька груп, на кожну групу видавалося ситуаційне завдання для вирішення. Під час презентації результатів кожної групи тренери коректували хід вирішення проблеми відповідно до діючих правил та норм. Важливо, що вирішення проблем у кожному кейсі було не тільки теоретичним, але й розглядалася практична сторона, а саме: до кого звернутися у разі виникнення проблем, як сприяти вирішенню складних ситуацій, у якій послідовності виконувати необхідні дії, в які часові рамки необхідно вкластися і т.д. 

Важливою частиною тренінгу був розгляд процесу законотворення. Детально розглядався кожен етап, а також дії, які необхідно прийняти для того, щоб була реалізована законодавча ініціатива неурядової організації. Представлена техніка включає в себе звернення до суб’єктів законодавчої ініціативи, до яких належать: народні депутати України, Президент України, Кабінет Міністрів України та Національний Банк України. Було наголошено на тому, що варто не тільки писати листи, а й телефонувати у відповідні комісії , у секретаріат Верховної Ради для того, щоб простежити що проблема дійсно взята до розгляду. 

Питання взаємодії влади та громадськості у процесі вирішення проблем розглядалася практично. Підсумкова вправа полягала у формулюванні основних проблем, які притаманні українському суспільству та можливість впливання на них як влади, так і громади. 

Підсумовуючи результати тренінгу, слід сказати, що кожна проблема має своє рішення. Налагодження взаємодії повинно бути двостороннім, тож кожна ініціатива з боку суспільства має і може бути доведена до органів влади. Але слід пам’ятати, що досягти результатів можна тільки за допомогою дії. 

Автор : Євгенія Севтунова для Громадського Простору

Джерело: http://civicua.org/news/view.html?q=1939437